📢Однією з перших видань про Кобзаря на Буковині була книга Йоганна Георга Обріста «Тарас Шевченко, малоруський поет. Нарис його життя з додатком, який складається із зразків його поезій у вільному перекладі», видана в 1870 році в Чернівцях.
📢Завдяки шевченківській музі Юрій Федькович почав писати рідною мовою, а його творчість набрала революційного, соціально спрямованого характеру. Зокрема в поемі «Лук’ян Кобилиця», заклики Ю.Федьковича до української громади є актуальними й сьогодні:
І других навчати,
Він нам казав по-своєму
Вести своє діло.
Він нам казав…, … у своїй
І хаті, і школі
Добувати свого щастя,
І сили, і волі.
Або:
Як та пчілка мідку з цвітку, розуму збирайте!..
📢Сидір Воробкевич є одним із перших західноукраїнських композиторів, який звернувся до поезії Великого Кобзаря, перекладаючи її на ноти. У 1906 р. побачила світ збірка С.Воробкевича «12 пісень на хори мужеські a cappella до слів Тараса Шевченка» за редакцією Д.Січинського. До неї увійшли 12 чоловічих хорів: «Заросли шляхи тернами»; «Минають дні»; «Треті півні»; «Три шляхи»; «Ой чого ти почорніло»; «Та не дай, господи, нікому» і «Огні горять»; «І широкую долину»; «Тече вода з-під явора»; «Титарівна-Немирівна»; «Утоп¬тала стежечку»; «Вип’єш першу»; «Думи мої».
📢Шевченко допомагав виплутатися з чужомовних тенет Євгенії Ярошинській. Завдяки Козарю об’єктом зображення її творів стало життя буковинських селян. З уст героїні її найкращої повісті «Перекинчики» звучать слова шани і поваги до Кобзаря: «Він так любив свій нарід, натерпівся тільки за нього, а все-таки ніколи йому не споневірився. Я подивляю його як поета, але його характерові, як чоловікові, належиться також повне признанє. Подумай лиш, та глибока любов до народу, та сильна воля, бажанє принести йому поміч, та страшна мука за переконанє і, незважаючи на те, – видержанє таки при них до смерті, – чи не заслуговує все те нашого подиву?»
📢Велика спадщина Кобзаря визначила характер формування літературно-естетичних поглядів Ольги Кобилянської, яка ще в юності вивчала його твори напам’ять, окремі записала у свій «Щоденник», а героїня її новели «Природа» «Шевченка ж знала майже напам’ять». Свої захоплення мудрістю Шевченка Буковинська орлиця вкладала в уста своїх героїв. Не раз зустрічаємо його ім’я, наприклад, у романі «Апостол черні». Зокрема, отець Захарій радить Юліянові Цезаревичу: «Подумайте про Шевченка, про Франка та інші наші глибини, що вийшли не з іншої верстви, як з «черні». Епіграфом до одного з розділів повісті «Царівна» письменниця взяла вірш поета «Минають дні, минають ночі...» .
📢У творчості Сильвестра Яричевського зустрічаємо ряд творів, присвячених Тарасу Шевченку: вірш «Устань, Прометею», де назвав Шевченка Прометеєм; стаття «Поклін столиці Буковини безсмертному Кобзареві» (1911), де поет названий «кращим сином своєї нації, що правильно висвітлив минуле, передбачив майбутнє»; п’єса-феєрія «Небесні співці», присвячена 40-річчю від дня смерті Тараса Шевченка. У 1914 році С.Яричевський видав у Сереті книжку «Поет любові і протесту», написану німецькою мовою, яку в 2009 році перевидано в Чернівцях (університетське видавництво «Рута») мовою оригіналу та в перекладі українською і румунською.
📢Палку любов до поета-бунтаря висловлювали й інші прогресивні письменники Буковини. Зокрема, цікава вступна стаття Дмитра Макогона до книжки «Тарас Шевченко», виданої в Чернівцях 1911 року. Він пише, що душа Шевченка «ловить усі сумні картини із народного життя на те, щоб пізніше пустити їх у світ, своїм сильним могутнім голосом запротестувати проти народної кривди і огненними піснями-словами загріти і підбадьорити знесилений народ до невсипучої боротьби із лютими гнобителями».
📢Письменник-демократ Дмитро Харов’юк порівнював поезію Шевченка з джерелом цілющої води. Він заявив, що «поетів свободолюбний дух правди огортає нас і веде до добра і святої волі».
📢Під впливом Шевченківської музи сформувався як поет і Микола Марфієвич, який віддав данину шани своєму вчителеві у віршах «В сім’ї вольній» і «Безсмертя Кобзаря».
📢Для поета Дмитра Загула твори Тараса Шевченка, його волелюбна муза й ідеальна витонченість художньої форми стали джерелом натхнення та взірцем служіння Батьківщині. З творами Кобзаря поет познайомився ще в Мілієвській початковій школі. З «Кобзарем» з того часу майбутній письменник не розлучався ні вдома, ні в школі. Навчаючись у Чернівецькій гімназії, майбутній поет вивчив напам’ять майже весь «Кобзар». Поповнюючи буковинську шевченкіану, Д.Загул написав про Т.Шевченка ряд публіцистичних, критичних та наукових статей, у яких висвітлював багатогранність проблематики творчості великого поета, його непримиренність до соціального зла. «Сила його поетичного слова – в його красі, – писав автор, – в життєвій правді сказаного та в тому широкому почутті, яке вклав Шевченко в свої пісні. Не для панської розваги, не для забави складав він свої безсмертні твори, а для того тільки, щоб… людське серце пробивать».
За матеріалами досліджень моїх випускників 2004 року
Немає коментарів:
Дописати коментар