Художня література – це багата духовна скарбниця нашого народу, яка засобами слова формує й передає від покоління до покоління загальнолюдські й національні цінності, плекає, збагачує внутрішній світ дитини. Неабияке місце у цій скарбниці займає література рідного краю, зокрема література Буковини. Вивчення її в сучасній школі є надзвичайно важливим і корисним, бо дає можливість учням пізнати кращі надбання митців слова малої батьківщини, через художнє слово ознайомитися з її історичним минулим та сьогоденням, виховує патріотичні почуття до свого, рідного, буковинського.
Першочергову роль у вивченні літератури рідного краю відіграє, звичайно, учитель. Сподіваюся, що педагогічна майстерня "Література рідного краю. Минуле – сучасне – вічність: талановиті письменники Буковини", робота якої стартувала 28 вересня 2022 року, допоможе учителям української мови та літератури в організації та проведенні уроків літератури рідного краю.
Під час першого засідання на тему "Література рідного краю в контексті сучасної освіти" говорили про формування предметної (літературної) компетентності школярів засобами літератури рідного краю (презентувала вчителям регіональну програму "Література Буковини. 5-11 класи" (укладачі - Алла Ткач і Яна Пінтяк), про сучасні підходи до організації проведення уроків літератури рідного краю (Зоряна Косташ, керівник педмайстерні, учитель-словесник Чернівецького ліцею №10).
Родзинка засідання - презентація дитячої книги, ілюстрованої абетки-енциклопедії "Кобилянська від А до Я", яку подарувала дітям Світлана Кирилюк, доцентка кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
"Вам нагадаю про себе віршами" - поетичний флешмоб, яким завершилося засідання, присвячений Ганні Дущак, буковинській мисткині слова, яка "жила скромно, писала серцем, а слід на Землі залишила достойний" (15 жовтня 2022 їй мало б виповнитися 63 роки). Художнє читання, виголошене педагогами-учасниками заходу, не залишило нікого байдужим до поетичного слова Ганни Дущак.
Не обійшлося без креативності. Вправа "Давайте познайомимося" передбачала знайомство з педагогами-учасниками крізь призму творчості літературного митця Буковини, ім'я якого необхідно було вгадати за перифразом або цитатою. Ці знайомства вийшли КРУТЕЗНИМИ! На прохання учасників заходу: читайте!
📝Група 1. Найбільший наш скарб – діти. Ми готуємось до уроку, як на побачення, прикрашаючи себе коралями з любові, терпіння, креативності. Щодня розпочинаємо із двох слів – «Батьківщина» та «обов’язок». Даруємо своїм учням цвіти добра, мудрості, знань. Свій день завершуємо вечірніми думами про зошити («Різностороння невсипуща робітниця – рішуча громадянка» - Євгенія Ярошинська)
📝 Група 3. Ми, як пишні троянди в саду української літератури, сьогодні зібралися, і кожен із нас – це царівна у своїй царині серед прекрасної природи: лілей, мальв, рути та барвінку. Ми, як апостоли черні, вкладаємо в душі вихованців любов до рідної землі, вчимось розуміти, що людина – найвища цінність на Землі і будь-яка битва завершиться перемогою. ("Пишна троянда в саду української літератури" - Ольга Кобилянська)
📝Група 2. Фарбує осінь пензлем золотим дорогу «До школи!», де всі діти, як рідні брати. Учні – це наш спокій і неспокій, дивний світ наш ясноокий. Серце не навчити, але можна навчити та повести дітей дивним світом яснооким і заполонити їхню душу любов’ю до рідного краю і рідного слова. І так хочеться нам несамовито вчити рідного слова, "доки серце хмеліть зможе і доки буду жити".("Буковинський Соловій" - Юрій Федькович).
📝Група 4. Філологи – будівничі сучасної української нації, адже щодня навчають молоде покоління. Багато з них проживають на філологічній ниві «чотири пори свого життя». Але прививати любов до слова – це вам не крутити «кулінарні фіґлі»! Важливо не входити в «сад нетерпіння», а навпаки нести «вогонь живиці», щоб запалити жагу і любов до знань у кожному дитячому серці. ("Любіть, бо лише любов - найвища правда" - Марія Матіос).
📝Група 5. Ми – учителі української, сильні, не слабкі. Але разом з тим ми просто жінки, які люблять прогулюватися вечірнім Дереглуєм і складати словничок для твору-опису природи на завтрашній урок, які вміють любити своє рідне, українське, і свою любов росами–знаннями розтрушують у дитячих душах. Ці знання перетворюються у «любові стиглий колос», який допоможе кожній дитині реалізувати себе у майбутньому.
Ми не слабкі, ми не просто жінки, - ми вчителі, філологині. І ліричним струменем своєї душі, і власним прикладом ми вчимо всіх жити, творити і сприймати труднощі, що їх кидає нам під ноги доля, і попри все бачити красу в кожній квітці, хмаринці, комашці. Лиш крізь сльози в очах посміхаємось, й на вустах з усмішкою плачемо. Сподіваємось, що сльози будуть лише від щастя і перемоги. ("Я не слабка, я - просто жінка…" - Ганна Дущак)
📝Група 6. Горлиці українського слова в найкращий день року зібралися дружною сімейкою для того, щоб давати поради бувалих. Ми сьогодні є свідками неймовірного. І це вам не смішки. Досвід філологинь – це перламутрові корали, якими ми обміняємося у цій чудовій залі. Що не кажіть, ми люди – короновані словом. ("Коронований словом" - Василь Мельник)
👉Ірина Чифурко, керівник міського методичного об’єднання вчителів української мови та літератури, учителька Чернівецької ЗОШ №4, підсумувала роботу 1 засідання педагогічної майстерні такими поетичними рядками:
Нас знову об’єднує творчість!
Учительський порив не зупинить!
Тут радість, креативність, таємничість.
Це як ковток води! Як жить!
Ми не зважаємо на втому,
На час страшний і нелегкий,
Та все ж не поспішаємо додому,
Бо ж нині день безцінно золотий!
Нехай жоржиново й казково
Сьогодні сяє вчителя ім‘я!
Нехай святково й веселково
Живе міська філологинь сім‘я!
Немає коментарів:
Дописати коментар