Відзначення дня вишиванки бере свій початок з 2006 року: ідею запропонувала наша землячка Леся Воронюк. Але не всі знають, що першим модником у вишиванці був Іван Франко, який поєднував її з буденним одягом, а саме з піджаком.. Саме завдяки йому вишиванка для українців поряд із традиційним елементом народного одягу стала маркером модерної національної ідентичності.
👉Іван Франко першим поєднав українську вишиванку - обов’язковий елемент українського національного строю - з європейським костюмом-трійкою. І це був новаторський підхід до трансформації образу українського інтелігента, у якому поєднувалися прадавня українська традиція і модерні запити нової епохи.
👉Донька Анна згадувала, що вишиваних сорочок у письменника "було завжди під достатком. Це були майже все дарунки його приятелів, приятельок, співпрацівників не тільки із Західної України, але й з Великої України. Між цими сорочками була сорочка від Олени Пчілки, від Трегубової, Альбрант, Алчевської, Кобринської, Уляни Кравченко, Бохенської і багато інших. Причому любив одягати вишиванку і в будні, і в свята".
👉"Святковий одяг Франка завжди був темно-синій і до нього вишивана сорочка", – свідчив Михайло Яцків.
👉Водночас чоловічу вишивану сорочку, оцей обовʼязковий елемент українського національного строю, Іван Франко носив з європейським костюмом-трійкою. І це був новаторський підхід до трансформації образу українського інтелігента, у якому поєднувалися прадавня українська традиція і модерні запити нової епохи.
👉Батьківська любов до вишивки передалась і дітям. Співробітники київського Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, у якому працював Тарас Франко після вимушеного переїзду зі Львова до Києва, згадують, які красиві вишиванки носив син письменника. І це було в підʼяремні радянські роки, коли за носіння вишиванки можна було легко загриміти до буцегарні.…
👉У вишиваній сорочці запам’ятався син письменника і Павлові Загребельному: "Тарас Іванович був точною копією свого великого батька: соколино-сірі очі, нервовий ніс, чітка окресленість обличчя, навіть отой "їжачок" на голові, та ще вишивана сорочка, здається чи не така самісінька, як на відомому портреті класика".
👉Не цуралися вишиваних взорів і онуки та правнуки письменника. Для усіх Франчат вишиванка, як і українська мова, упродовж усього їхнього життя були не просто красивим аксесуаром. Для них, розкиданих по світу, це був глибинний символ їхньої великої й малої Батьківщини. Милий спомин про отчий дім, щасливе дитинство, про Батька і Матір асоціювався з мовою і тонким узором вишиваної чи мережаної сорочки. Причому одягнути вишиванку для уже дорослих Франчат означало не лише зберігати "вірність традиціям свого народу", але зберігати вірність Батькові. Вона для них стала обов’язком атрибутом, що визначав їхню приналежність до великого роду – роду Франка.
👉За іронією долі, Іван Франко, який так любив носити вишиванки впродовж усього життя і виховав у цій традиції своїх дітей, похований був у чужій сорочці. Це було 31 травня 1916 року. Тоді, як і сьогодні, у повітрі пахло весною, війною і порохом…
Джерело: Про Львів
Немає коментарів:
Дописати коментар